Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.07.2024 року у справі №460/12527/23
Постанова ВАСУ від 14.01.2025 року у справі №460/12527/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 січня 2025 року

справа № 460/12527/23

адміністративне провадження № К/990/47414/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (колегія у складі суддів: Кузьмич С.М., Гудим Л.Я., Качмар В.Я.)

у справі №460/12527/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2023 року:

- №8321700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 18484,80 гривень (з них: 14787,84 гривень - основний платіж та 3696,96 гривень - штрафні (фінансові) санкції);

- №8351700240522, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 340,00 гривень;

- №8311700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 221817,60 гривень (в т.ч. 177454,08 гривень - основний платіж та 44363,52 гривень штрафні (фінансові) санкції);

- №8341700240522, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» на суму 173517,19 гривень (в т.ч. 138813,75 гривень - основний платіж та 34703,44 гривень - штрафні (фінансові) санкції).

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності позивача в грудні 2022 року податковим органом проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка такого платника податків, за результатами якої винесено ряд податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов`язань позивача та нарахування їй штрафних санкцій. ОСОБА_1 стверджує, що зазначені в акті перевірки порушення не відповідають дійсності та порушують її права та інтереси як фізичної особи-підприємця, яка здійснювала господарську діяльність в межах чинного законодавства. Вважає, що висновки податкового органу про допущені нею порушення не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправними і підлягають скасуванню, а тому просила позов задовольнити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 02 лютого 2023 року №8321700240522, №8351700240522, №8311700240522, №8341700240522.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №460/12527/23, та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Рівненського окружного адміністративного суду та з Восьмого апеляційного адміністративного суду.

23 грудня 2024 року справа №460/12527/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від податкового органу на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 26 червня 2017 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 01 липня 2017 року як платник єдиного податку 2 групи. Видами економічної діяльності були: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (Основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

З 13 грудня 2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність, про що внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З 22 грудня 2022 року по 28 грудня 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області, на підставі наказу від 21 грудня 2022 року №2808-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 13 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2023 року №38Ж5/17-00-24-05-17/2352819264, яким зафіксовано порушення:

- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: не подання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (ліквідаційна);

- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, а саме: відсутність ведення обліку доходів і витрат;

- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 177454,08 гривень за 2019 рік;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на 14787,84 гривень;

- частини другої підпункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми єдиного податку за 2018 рік на 138813,75 гривень.

Позивач 27 січня 2023 року не погоджуючись з висновками, які містяться в акті перевірки, подала заперечення на акт перевірки.

Листом податкового органу від 31 січня 2023 року №630/Ж12/17-00-24-05-24 такі заперечення залишені без розгляду у зв`язку із закінченням строків їх подання.

02 лютого 2023 року податковим органом на підставі висновків акта перевірки від 04 січня 2023 року прийнято податкові повідомлення:

- №8321700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 18484,80 гривень (з них: 14787,84 гривень - основний платіж та 3696,96 гривень - штрафні (фінансові) санкції);

- №8351700240522, згідно з яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 340,00 гривень;

- №8311700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 221817,60 гривень (в т.ч. 177454,08 гривень - основний платіж та 44363,52 гривень штрафні (фінансові) санкції);

- №8341700240522, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» на суму 173517,19 гривень (в т.ч. 138813,75 гривень - основний платіж та 34703,44 гривень - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням від 10 квітня 2023 року 8707/6/99-00-06-01-04-06 такі податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції наголосив на тому, що спірним питанням у цій справі, є, зокрема, те, чи були порушені позивачем умови перебування на спрощеній системі оподаткування і чи виник у нього обов`язок перейти на загальну систему оподаткування.

Суд звернув увагу на те, що підставою для переходу позивачем на загальну систему оподаткування, на думку податкового органу, слугувало те, що позивачем здійснювалася діяльність не зазначена у реєстрі платників єдиного податку, проте, як вказав Суд, жодних доказів на обґрунтування правових підстав вважати, що позивач здійснювала роздрібну торгівлю поза магазином згідно з КВЕД 47.99 (не зазначений у реєстрі платників податків) відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Також суд першої інстанції наголосив на тому, що твердження податкового органу, що позивач здійснювала роздрібну торгівлю та реалізовувала товар (торф`яний субстрат) кінцевим споживачам, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже висновки, викладені в акті перевірки, про обов`язок позивача у зв`язку з цим перейти на загальну систему оподаткування, є необґрунтованими та безпідставними.

Також, суд наголосив на тому, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, зміст акту від 04 січня 2023 року свідчить, що податковим органом не наведено жодної господарської операції, при здійсненні якої позивач, в порушення норм Податкового кодексу України, не нарахувала податкові зобов`язання, не вказано первинні документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про такі порушення, та які містили б інформацію про реалізацію придбаного позивачем товару кінцевим споживачам поза магазинами.

В свою чергу, неповнота висновків акта перевірки та відсутність належних і допустимих первинних документів, виключає можливість стверджувати про отримання позивачем доходів за спірний період по виду діяльності, не зазначеної в реєстрі платників єдиного податку, та відповідно про невиконання позивачем обов`язку перейти на загальну систему оподаткування з січня 2019 року.

Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в ході проведення перевірки встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій та отримання доходу за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, а саме роздрібна торгівля поза магазинами, що свідчить про правомірність в подальшому прийнятих спірних податкових-повідомлень рішень.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднані з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Позивач зазначила, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, а також не зазначив мотивів прийняття аргументів викладених в апеляційній скарзі та відхилення аргументів наведених у відзиві на апеляційну скаргу, в т.ч. неврахування наявності у власності позивача нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, джерела надходження грошових коштів від підприємницької діяльності, суб`єктний склад контрагентів та наявність понесених витрат, пов`язаних із підприємницькою діяльністю тощо, - що є наслідком не дослідження зібраних у справі доказів, чим порушив норми процесуального законодавства, та відповідно є підставою для оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 460/12527/23.

ОСОБА_1 наголосила на тому, що судом апеляційної інстанції взагалі не розглядалися та не досліджувалися документи, подані позивачем як до контролюючого органу, так і до матеріалів справи, більше того, суд заперечує їх наявність або встановлює події і обставини, яких не було або були, але в інший період часу та, відповідно робить упереджені висновки.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Суд вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції стосовно того, що спірним питанням у цій справі, є, зокрема, те, чи були порушені позивачем умови перебування на спрощеній системі оподаткування і чи виник у нього обов`язок перейти на загальну систему оподаткування.

Пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 Податкового кодексу України).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначений статтею 298 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

У заяві зазначаються обов`язкові відомості, зокрема, обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (підпункт 5 пункту 298.3 статті 283 Податкового кодексу України).

Відповідно підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Згідно з пунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для висновків податкового органу про необхідність переходу позивача зі спрощеної системи оподаткування на загальну та винесення відповідачем спірних податкових повідомлень рішень, слугували висновки про здійснення позивачем господарської діяльності та отримання доходу за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку.

Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту акта перевірки вбачається, що всі порушення, встановлені за результатами перевірки, ґрунтуються на висновках податкового органу, що «ФОП ОСОБА_1 фактично здійснювала роздрібну торгівлю поза магазинами, що відповідно до Класифікації видів економічної діяльності відноситься до групи 47.9. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій та отримання доходу за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, а саме: роздрібна торгівля поза магазинами. Згідно з класифікацією видів економічної діяльності роздрібна торгівля без використання магазину може відноситися до таких КВЕД як 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами» (том 1 а.с. 182) У зв`язку з цим, відповідачем зроблено висновок про необхідність переходу позивача з 01 січня 2019 року на загальну систему оподаткування.

Висновок про здійснення діяльності не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, податковим органом зроблено лише на основі того, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у позивача відсутні у власності об`єкти нежитлової нерухомості та земельні ділянки та враховуючи відсутність використання ФОП ОСОБА_1 магазину у господарській діяльності та реалізацію товару (торф`яний субстрат) кінцевим споживачам.

Будь-яких інших доводів, які б підтверджували здійснення господарської операції за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, в акті перевірки податковим органом не зазначено.

З огляду на вказане, Суд вважає за необхідне звернути увагу на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14.

З огляду на обставини встановлені податковим органом та, відповідно, зафіксовані в акті перевірки та правопорушення покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що складений за результатами перевірки діяльності позивача акт від 04 січня 2023 року не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 727, так як виявлені порушення податкового законодавства викладені нечітко, необ`єктивно та в не повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, зміст акту від 04 січня 2023 року свідчить, що податковим органом не наведено жодної господарської операції, при здійсненні якої позивач, в порушення норм Податкового кодексу України, не нарахувала податкові зобов`язання, не вказано первинні документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про такі порушення, та які містили б інформацію про реалізацію придбаного позивачем товару кінцевим споживачам поза магазинами.

В свою чергу, неповнота висновків акта перевірки та відсутність належних і допустимих первинних документів, виключає можливість стверджувати про отримання позивачем доходів за спірний період по виду діяльності, не зазначеної в реєстрі платників єдиного податку, та відповідно про невиконання позивачем обов`язку перейти на загальну систему оподаткування з січня 2019 року.

Окрім того, висновки податкового органу щодо відсутності реалізації товару (торф`яного субстрату) кінцевим споживачам, спростовуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, в період 2017-2019 років, відповідно до яких позивачу перераховувалися кошти від фізичних осіб-підприємців за поставку товару (торф`яного субстрату, торфу) і згідно з сумою таких переказів поставка товару здійснювалася не в роздріб, а оптом.

Щодо посилання податкового органу на те, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у позивача відсутні у власності об`єкти нежитлової нерухомості та земельні ділянки, Суд звертає увагу на наступне.

За правилами частини першої статті 182 Цивільного України право власності та інші речові права на нерухомі речі обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 вересня 2003 року №1436232 ОСОБА_1 є власницею домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Дане домоволодіння загальною площею 134 кв.м. (включаючи допоміжні будівлі) розташоване на земельній ділянці площею 639 кв.м., яка також є власністю ОСОБА_1 , що підтверджується технічним паспортом від 01 серпня 2003 року, та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії РВ №033622 від 03 березня 2004 року.

Вказаний факт встановлено судом першої інстанції.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не зрозуміло, з яких підстав відповідач, нівелює той факт, що домоволодіння площею 134 кв.м. (включаючи допоміжні будівлі) за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року позивачем організовано як об`єкт торгівлі шляхом облаштування майданчика під торгівельний об`єкт з метою ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що контролюючим органом не доведено реалізацію позивачем кінцевому споживачу торфу і торф`яного субстрату поза магазинами (коди КВЕД 47.99), що свідчить про правомірність перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та безпідставність донарахування їй грошових зобов`язань і застосування до неї штрафних санкцій з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

З урахування наведеного, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, а також порушив норми процесуального права зокрема застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №460/12527/23 скасувати.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, Україна, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Відінська, будинок, 12, код ЄДРПОУ 44070166) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 8283 (вісім тисяч двісті вісімдесят три) гривні 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

І. А. Гончарова